В Люблінському католицькому університеті відбулася дискусія щодо пам’ятного послання польських єпископів німецьким

Розмова була приурочена до 56-ої річниці підписання листа, яка припадає на 18 листопада.

Фонд розвитку Люблінського католицького університету, в рамках проекту Патріотичного фонду Міністерства культури та національної спадщини, організував дискусію за участю ватиканіста Влодзімєжа Рендзьоха, журналіста Католицького Тижневика Неділя, та Маріана Романюка, історика, що науково вивчає життя і вчення Бл. Кардинала Стефана Вишинського.

18 листопада 1965 року польські єпископи надіслали німецьким єпископам знаменитого листа зі словами «прощаємо і просимо прощення». На той час ці слова мали величезне значення, хоча, безсумнівно, наміри польських єпископів відрізнялися від результатів, які вони принесли. Лист мав велике значення для взаємин між державою і Церквою. Це було наслідком двох обставин: з однієї сторони, завершення діяльності II Ватиканського Собору, з іншої – дуже важливої для Церкви в Польщі річниці: тисячоліття хрещення Польщі.

– Лист мав принципове значення в процесі польсько-німецького примирення. До його створення, серед інших, долучилися примас Вишинський, а також Кароль Войтила, тодішній митрополит Краківський. Цей документ був підготовлений у великій таємниці, щоб не було втручання комуністичної влади, яка була проти такого послання. Тоді про прощення з їхнього боку не йшлося, лише ненависть і жага помсти, – наголошує М. Романюк.

Лист польських єпископів до німецьких єпископів з’явився, як особливе запрошення німецькому єпископату спільно відсвяткувати тисячоліття. Польські єпископи вважали, що через двадцять років після закінчення Другої світової війни, в атмосфері Собору, слід зробити певний жест, який міг би призвести до примирення поляків, постраждалих від окупації та всього зла, яке нам зробили німці у 1939-1945 рр. – і німцями. На жаль, він не приніс того результату, на який розраховували автори. Тим не менш, цей документ сприймається як такий, що випередив час, символічний, пояснюючий багато чого в європейських відносинах.

Люди на Заході не розуміли, про яке прощення йдеться, хоча в листі згадуються жертви та руйнування польської економіки. До цього дня ми пояснюємо, що прощення стосувалося теми невинних жертв. Не було кращої атмосфери для появи листа, ніж кінець Собору.

– На мою думку, польські єпископи добре використали цей момент, але німецькі єпископи не зарекомендували себе, а відповідь розчарувала самого примаса, – наголошує ватиканіст Влодзімєж Рендзьох.

Дискусію було організовано в рамках Патріотичного фонду, під керівництвом Інституту національної спадщини ім Романа Дмовського та Ігнація Яна Падеревського, що був створений рішенням міністра культури та національної спадщини.

Посилання на дебати: www.youtube.com/watch?v=tAFCYoDnwIw