Професор Рокко Буттільоне: Ми повинні намагатися любити молодь, як Папа Іван Павло ІІ

fot. pixabay.com

Ким для Івана Павла ІІ була людина, яке значення мала культура і наскільки важливим був приклад його страждання? Ці теми, серед інших, обговорювали учасники конференції «Папа світу – 45-річчя понтифікату Івана Павла ІІ». Захід організований Музеєм Івана Павла ІІ та Примаса Вишинського (Мт 5:14) з нагоди 45-ї річниці понтифікату Папи-поляка.

Одним із головних доповідачів був італійський філософ, проф. Рокко Буттільоне, друг і співробітник Івана Павла ІІ. В інтерв’ю Радіо Ватикану він відповів на запитання, як наблизити вчення Папи до молоді, для якої він часто є лише історичною особою, і як навчити їх дослуховуватися до вчення святого. «Треба намагатися любити молодь, як він», — відповів професор.

“Я був його другом, я розмовляв з ним, я працював, я їв, я співав з ним. Сьогодні у моїх снах я повертаюся до того моменту, коли вперше побачив його. Я був молодим хлопцем у натовпі, повз який він проходив. Він потис мої долоні і подивилися мені в очі, а у мене з’явилося чітке відчуття, що це людина, яка може віддати за тебе своє життя, якщо це буде потрібно. Це повторювали й інші”, – сказав він.

Як додає професор, проблема сучасної молоді в тому, що їх ніхто не любить. «Сім’ї часто руйнуються, молоді люди мають проблеми з побудовою справжнього першого кохання, яке Іван Павло ІІ так добре проаналізував у своїх роботах», – додав проф. Буттільоне. Тому, як він зазначив, ми повинні слідувати вченню Папи.

«Нас турбує багато речей, але найголовніше – це допомогти молодим людям серйозно поставитися до свого покликання бути чоловіком і жінкою», – підкреслив Рокко Буттільоне.

«Сьогоднішнє суспільство говорить вам, що любові не існує, що секс більш реальний, а хто більше любить, той більше страждає, тому при перших же труднощах молоді люди розходяться», – додав проф. Буттільоне. Тому, як він підкреслив, є потреба в хорошому навчанні та хорошому товаристві для молоді. Як про це говорив Іван Павло ІІ. «Войтила був глибоко людяним, тому що він брав участь у житті людей і приносив їм велику надію. Він любив мене набагато більше, ніж я сам себе, він був таким для всіх, не лише для молоді, а й для людей похилого віку», – сказав професор.

«Божа благодать дозволяє нам бачити інших тими ж очима, якими їх бачить Бог», – підсумував він, вказавши на приклад вчинків Івана Павла ІІ.